Зеленка та зелені хмари

У далекому майбутньому, де міста виростали до небес, а робототехніка стала невід'ємною частиною життя, жив дивовижний кібер-кіт на ім'я Зеленка. Його хутро, немов вишите тисячами смарагдових ниток, виблискувало під неоновим світлом кіберпанк-мегаполіса. Але не лише зовнішність робила Зеленку особливим. Він мав унікальну здібність – все, до чого торкався, ставало зеленим.

Зеленка був не просто домашнім улюбленцем. Він був частиною команди дослідників, що вивчали забуті куточки планети, які колись були покриті пишними лісами та зеленими луками. Після епохи промислової революції та тотальної урбанізації, природні кольори стали рідкістю. Сірі хмарочоси, металеві конструкції та мерехтливі екрани домінували в пейзажі.

Одного дня команда отримала завдання: знайти насіння забутих рослин, які могли б відновити зелень на покинутій території. Це була небезпечна місія, адже ця територія була населена дикими, непередбачуваними кібер-мутантами та патрулювалася безжальними дронами.

Зеленка, незважаючи на свою крихкість, був найціннішим членом команди. Його зелена аура могла нейтралізувати агресію мутантів, а його спокійний характер допомагав долати страх. Під час подорожі, коли команда потрапила в пастку, оточена роєм механічних павуків, саме Зеленка врятував їх. Він випустив хвилю зеленої енергії, яка змусила павуків відступити, а їхні металеві панцирі покрилися дивними зеленими візерунками.

Нарешті, вони досягли серця покинутої території. Там, у старому, напівзруйнованому ботанічному саду, вони знайшли те, що шукали – капсули з насінням. Але двері до сховища були заблоковані. Команда намагалася відкрити їх, але марно.

Тоді Зеленка підійшов до металевих дверей. Він простягнув свою зелену лапку і торкнувся холодної сталі. Повільно, але впевнено, двері почали змінювати колір. Зелені прожилки проростали крізь метал, роз'їдаючи його, ніби рослини. За кілька хвилин двері перетворилися на зелену, напівпрозору субстанцію, яка легко розсипалася на дрібні зелені кристали.

Команда з захопленням дивилася на це диво. Вони зібрали насіння і вирушили назад, додому. Повернувшись, вони посадили насіння в спеціальних біо-куполах. І завдяки магії Зеленки, перші паростки пробилися над землею, несучи з собою колір надії.

З плином часу, зелень почала поширюватися. Зелені хмари, які малював Зеленка, стали реальністю. Вони несли дощ, який оживляв землю. Місто почало змінюватися. Сірі стіни покривалися зеленим мохом, а на балконах з'являлися квіти. Зеленка, кіт, що робив все зеленим, став символом відродження та надії для всього світу. І кожного разу, коли люди бачили зелену хмару на небі, вони згадували про маленького кібер-кота, який повернув їм втрачений колір.